Гуморески, украинськи гуморескиНудне весілля
— Степане, чом це в тебе пика кисла?
Зустрівши кума, Филимон питає.
— Та їздив на весілля я у місто,
Нудота й дотепер не відпускає.
— І де ж весілля ви оте гуляли?
— У ресторані «Кумове похмілля».
— А як музики? — Та щось трохи грали.
— Що, не сподобалось тобі весілля?
— Отож. — Степан рукою відмахнувся. —
Хіба ж весілля то? Пили і їли.
Та не валявсь ніхто, не матюкнувся.
Й нікому навіть носа не розбили!
Володар
В полі з дівкою гуляє
Фермер хвалькуватий.
Все себе він вихваляє:
— Я такий багатий.
Та все тулиться і жметься.
— Ще й багатий батько.
І, побачивши як треться
Молоде телятко
Носом в ніс з своєю мамкой,
Звів на дівку очі
Й каже, аж губами плямка:
— Ех, і я так хочу!
А дівчина промовляє,
Звівши вгору брови:
— А тобі хтось заважає?
То ж твої корови.
Велич
Зустрівся Ейслер-піаніст в гостях
З Ейнштейном. Всі їх стали умовлять
Зіграти щось: — А ну дай трель, форшлаг!
Нарешті узялись вони зіграть
Чи то якийсь каприз, чи то екстаз.
Але сюрприз чекав гостей усіх.
Вже Ейслер вступ вовтузив третій раз.
Ейнштейн смичком повітря сік
І так і сяк, напружував свій слух
Та так ні разу в такт і не попав.
Не витримавши більше тих потуг,
Тут Ейслер зупинився і сказав,
Ейнштейну ледь не давши тумака:
— Як може світ весь називать
Великою людину ту, яка
Не може і до трьох порахувать?
Прикмети професії
Ліс, пізня ніч і темрява страшна.
Лиш місяць видно трохи з-поза хмар.
Під дубом бар, під соснами пивна.
Навколо рев, пісні, та перегар.
Аж ось із бару кролик виповза.
З пивної ж виповза хмільний удав —
Зайців і бідних кроликів гроза.
Хвостом він гарно кролика обняв
І каже: — Мабуть, вже знайомі ми?
Ковтнувши слинку, міцно притиска
Й вдивляється у нього у пітьмі: —
Пухнастий ти, ось вуха, шерсть м’яка.
Ти — заєць. — Ще міцніше обійма.
А кролик захмелілий каже: — Сер,
А Ви гидкий, слизький і вух нема.
Ви, мабуть, пане, звукорежисер!
Марні зусилля
На концерті віртуоза-піаніста
Кишеньковий злодій Филимон Ведмідь
Відірвать очей не може від артиста:
— Я дивуюсь і не можу зрозуміть:
Грав ото він все етюди, п’єси, гами …
Як на те все міг він час свій марнувать?
Та такими, люди, спритними руками
Можна тисячі мільйонів зароблять!
Навчився
Подрузі жаліється Марина:
— Василя мого із розуму звела
Горнична. — Як сталось це? Дитина
Зовсім ще. І скромною завжди була.
—  Він побачив, як вона плювала
На утюг, та й каже: — Можна вас спитать?
Ви мене оцим ось здивували.
От навіщо треба на утюг плювать?
Та ж сказала, глипнувши на нього,:
— Щоб узнати, чи утюг гарячим є.
— Ну то що ж і справді тут такого?
— Так тепер він за обідом в суп плює.
Котра година
Запитує дружина в чоловіка:
— Яка година зараз ? — Без п’яти вже.
— Та без п’яти чого? От вража пика!
Знов жарти? Щоб тебе вдавила грижа!
— Та не до жартів. Знов скрегочеш, пилка!
Гризеш мене ти цілий день без спину!
То ж вчора загубилась в мене стрілка,
Ота, яка показує години.
Гонорове дівчисько
По вулиці райцентру возом
Дівчисько їде гарне, молоде.
І щось співа собі під носом.
Аж ось назустріч хлопець їй іде.
— Ти де ото вночі тинялась?
Чого весела? От уже й співа!
Напевне, з милим цілувалась?
— Та з цього що, веселим хто бува?
— Звичайно ж, хто того не знає?
— То поцілуй кобилу ти мою,
А то вона ледь шкутильгає
Й повісила он голову свою.
Колобок
Колобок прямує лісом
Стриб-стрибок, ще стриб-стрибок.
Тут зненацька стрів він лиса.
— Колобочок, колобок,
Зараз з’їм тебе. Що скачеш?
— Пень рудий ти маніяк!
Я не колобок. Я п-плачу.
Я чорнобильський їжак.

Поделиться с друзьями

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Одноклассники