Гуморески, украинськи гуморески 
  Костянтин Бомбело
 
  Країна: Україна
  Місто: Українка, Київська обл.
 
  Персональний сайт: http://bombelo.org.ua/
 

Про себе: Засновник і керівник Театру гумору «Весела компанія», що працює у жанрі музичної пародії, а також: музикант, поет-сатирик, художнік-крикатурист
 
Гуморески.
 
 
Мовчанка
— Семене, знаєш, я вже рік не розмовляю
З дружиною своєю. — То чому ж це, Гнате?
Що, зрадила вона тобі? Чи, мо, полаявсь?
— Та ні. Не хочу я її перебивати.
 
Вигідна професія 
Зайшов Петро у гості до Миколи,
А той сидить і на гармоні гра.
— Оце тебе я знаю вже відколи,
Лиш чути: «тру-ля-ля і та-ра-ра!»
Весь час Микола на гармоні грає.
А жінка де ж коханая твоя?
— Та он — рубає дрова у сараї.
— Але ж ти, куме, трутень, бачу я.
Тобі лиш грать, співать, в теплі сидіти.
А жінку ти не хочеш шанувать.
— А що їй залишається робити?
Вона ж не вміє на гармоні грать!
 
 
Жива Венера
В Москві проходить конкурс піаністів.
Суворі судді, пильні глядачі
Очікують появу нових Лістів,
Музичного прориву сіячів.
Аж ось на сцені нова конкурсантка.
Сідає, грає. Тут глядач один
Вола: — Красуня! Справжня амазонка!
Хапа сусіда: — Та не спи, Мартин!
Дивись на сцену: вилита Венера
Мілоська. Незрівнянная краса!
А очі й рухи — наче у пантери.
Стан, груди, вуха, нігті — чудеса!
Музичний критик, це почувши, мовить:
— І справді, є чим очі милувать.
Та щоб з Венерою рівнять, панове,
Потрібно руки їй повідбивать!
 
 
Порада
— Ти чого такий стривожений, Миколо?
— Та здаю я з композиції екзамен.
— Не хвилюйся. Я пройшов таку вже школу.
Є порада гарна — дій твоїх програма.
Шефа твір візьми та спробуй, батька слухай,
Задом наперед переписати, сину.
— Та вже пробував. — Син мляво чуха вухо.
Получаються капризи Паганіні.
 
Винагорода
Зустрівши Гапку, подруга пита:
— Твій чоловік отримує багато?
— А що? — Він бізнесмен? Ой, ліпота!
Он дача! Мерседес! На шиї злато!
Чи може стогне вже під ним Пегас?
А та здивовано очима блима
І каже: — Фіма мій останній раз
Два роки і шість місяців отримав.
 
 
Творча метода
Звернувся до Степана Наливая
Любительського хору керівник:
— Записуйся в наш хор, приходь, чекаєм.
— Я відчуваю: наш ти чоловік.
По п’ятницях приходь, не пожалкуєш.
Спочатку анекдоти ми печем,
Опісля в карти граємо, у дурня,
А потім дружно всі горілку п’єм.
Міцну, домашню. Вип’єм по стакану,
По два, по три, а дехто і по п’ять.
— Ну, а коли співаєте ви, пане?
— Як вип’єм починаємо й співать.
  
 
Веселі ноти
Брамса молодого запитав
Видавець: — Чом пишеш ти завжди
Невеселі твори? Знов утяв!
Напиши щось веселіше ти,
Щоб від радощів палала кров,
Щоб слухач співав і танцював.
— Спробую. За тиждень Брамс прийшов.
Той пита:  — Ну що ти написав?
Мабуть, знову щось сумне утнув?
— Ні, тут і веселі нотки є, —
Усміхнувшись, руку простягнув
Й видавцю папери подає.
Видавець у Брамса ноти взяв,
Подивився в партитуру ту
І таку там назву прочитав:
«Весело в могилу я іду».
 
 
Чарівний голос
— Степане, чом ти з хати вибігаєш,
Коли дружина милая твоя
Співати дзвінко раптом починає?
Не любиш жінку й співи, бачу я.
Кажи вже, що ти б’єш себе у груди?
— Здурів ти, куме, — я ж її люблю!
А вибігаю з хати я, щоб люди
Не думали, що я її луплю.