Сценарій написаний для дітей, але з успіхом при невеличких змінах, проходив і для дорослих. У програму легко вписуються будь-які концертні номери 
               Звучать фанфари. Світло в залі згасає. Завіса відкривається.
                                                                 КАРТИНА 1
           Гниле болото або лісова хаща. Виходить Лісовик. Кує зозуля.
Лісовик:      Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де?
Водяник(вилізає з болота): На місці я, Лісовик, не галасуй. І Страшко давно       тебе чекає.
Страшко:    Ага…(злізає з дерева)
Лісовик:      Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося дерево
                    Звалив? Звалив. Дітей в темний ліс заманив? Заманив. Ще гриби
                    у кошику  Червоній Шапочці підмінив  на мухомори…          
  Страшко:    Супер…
Водяник:   Я, я, зараз я!! Човен з рибалками перевернув, пловцям  п’ятки 
                    лоскотав. Вони трохи не втопилися! Сомів та щук посварив. Така
                    велетенська бійка була! Сила!
Лісовик:       А ти, Страшко?
Страшко:    А я, а я…А я як вийшов  …Всі одразу впали…Мабуть злякалися.
Лісовик:        Де там наша Кікімора ходить. Постійно запізнюється на  збори.
Водяник:     Та вона, мабуть на черговому кастингу. Все хоче у зірки потрапити.
Лісовик:         Уявляю: наша Кіка у «Шансі» — ой, не можу…
Страшко:     Ні! Ні! Нехай краще  її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад : Моя
                     прекрасна няня»
Лісовик:        Та ні! «Не родися красивою»
Водяник :      А родися Кікіморою…
Всі сміються.
        Прибігає Кікімора. Всі замовкають і вишукуються.
Кіка:           Хі-хі. Привіт,хлопчики. Що ви тут 
                     робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та ледацюги.
Водяник:     Та я тобі за такі слова .
Кіка:             Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька працюю. І день і ніч, і день і ніч. І  
                    навіть  зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу. Ось так –
                    (дурно сміється)- всі білки з дерев впали — думали землетрус.
Лісовик:       Ой, Кікочка, ти у нас професіонал! Не те що ці…телепні.(замахується).
Кіка:            А яка, хлопці у нас програма на Новорічне свято? Я собі зробила  новий
                     прикід : плаття з яскравого шмаття, прикрашене сушеними
                     гусеницями, зачіска  зі свіженької соломи…(крутиться)
Лісовик:        Красунечко наша.
Страшко     Супер…
Водяник:     Кікімора, вона і є Кікімора…
Кіка:           Що ти сказав. Та я тобі …( Починається бійка)
Лісовик: (розкидає  всіх)  Ну ти, Водяник, прямий, як свинячий хвіст. Хто ж це жінкам   правду каже?  Кікочка, ти його не слухай. Ти у нас найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. У тебе такі гарні противні маленькі очі, такий миленький  мініатюрний носик  та і вся ти у нас  просто диво…Правда Страшко?
Страшко:   Ага, Кіка, ти навіть красивіша за мене…
Кіка:           Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди будете в новорічне свято 
                  на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А ось я чула, що  в    Палаці культури (клубі, школі) діти готують Новорічний концерт та розваги, вони будуть танцювати, співати, жартувати, кажуть, а і ялинка там  буде і подарунки всім роздаватимуть…
Лісовик:      Мабуть буде весело.
Страшко: (мрійно) Супер…
Водяник :   А ми знову будемо нудьгувати.
Кіка :          Так я вам і пропоную!  Треба  якось їм свято зіпсувати, а собі  зробити!
Ліший :        Молодець, Кіка. Щоб таке вдіяти, поганеньке-поганеньке.
Страшко:    А давайте їх з’їмо…
Кіка:            Подавишся, дурний ненажеро.
Водяник:    Може заллємо все водою, тоді їх чудові новорічні костюми
                   зіпсуються.
Лісовик:       Я придумав краще! Ми костюми концертні у дітей поцупимо і все  
                   інше, що вони до свята  приготували і собі на
                    Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї Нечистої Сили.
                    Ну як?
Страшко:    Супер…
Водяник:    Ти мене вже дістав. Весь час одне і теж: СУПЕР, СУПЕР. Ти ще хоч одне слово знаєш?
Страшко:   Ага. Знаю. “Кльово”. Так зараз уся молодь говорить, а я у неї  вчуся.
Кіка:            Вчився би чомусь  корисному.
Лісовик:       Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба швидко 
                     переходити до його виконання. Ти, Кіка, як найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти — Водяник,
                     поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти, Страшко…
                      Щоб тобі доручити таке посильне…
Страшко:     Я можу піти в буфет і з’їсти у них всі пиріжки…
Лісовик:         Ні, тупачок, ти поцупиш  якийсь реквізит, одним словом, все, що  у них буде погано лежати. 
  Кіка:              Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони.
Страшко:     Супер. Ой, кльово.
Лісовик:       А я вкраду  найголовніше — СЦЕНАРІЙ  і стану режисером нашого свята.
Страшко: Сценарій –це така булочка? Чи пампушка? (Облизується)
Кіка:          «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята! У кого
                    сценарій — той на святі — головний! Не побоюся цього слова – головний режисер!
Всі  (в захваті):   Кльово! Круто! Класно!  Яка  ти,  Кікімора,  розумна…
Кіка:                     Вперед, до справи!!!
Всі кричать  і убігають.
                                              ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ.
                                                           КАРТИНА 2
Світло згасає. Концертний зал. Генеральна репетиція. На авансцену виходить Режисер (Неуважлива людина, яка завжди все губить, трошки капризна та нервова, як і більшість творчих людей). За  ним (або нею) бігають завжди дві помічниці (1,2)
Реж:         Увага! Увага! Починаємо репетицію Новорічного  концерту. Де мій сценарій? (Подають) Так. Мікрофон? Дякую. Окуляри? Де я подів мої окуляри.
(Всі шукають навкруги, потім помічають, що окуляри на голові у режисера)
Реж:            Ось вони!
Режисер:   Освітлювач! Світло готове?
Голос:       Ми готові. (Миготить світлом). Перша пушка? Друга пушка? (включають   пушки)
Реж:           Декорації готові?
Художник:  (Виглядає є з куліс)  Робимо останні штрихи.
Реж:            Звукорежисер? Звукорежисер.
Реж:            Знов запізнюється.
Біжить звукорежисер: Все в порядку. Я на місці. А у мене ще немає сценарію.
Реж: (до помічниць) Яке безладдя!!! (Побігли віддавати)
Всі на сцену, готуємося до генеральної репетиції.
                                                        КАРТИНА 3
Завіса відкривається. Юні артисти (танцюристи, співаки, циркачі) займаються під команди своїх керівників. Посередині сцени — ялинка, красива, але ще вогники не горять. Художник дописує щось, Машиніст сцени  лаштує декорації, час від часу вибігає костюмер, приміряє костюми, обміряє дітей-робоча обстановка. Як тільки завіса повністю відкривається, всі вибігають зі сцени.
Реж: Увага! Починаємо генеральну репетицію!
Один за одним на фоні всієї цієї метушні проходять  концертні номери (як на генеральному прогоні, може щось не до кінця, може з зупинками по команді керівника і з його поправками. Режисер у мікрофон запрошує артистів на сцені – практично веде концерт.
В цій частині концерту виконуються номери, переважно з використанням реквізиту, який у подальшому буде вкрадений поганими героями и з використанням якого  вони будуть намагатися відтворити виступи дітей — артистів.
Реж:       (Плескає в долоні)   Всім дякую. 10 хвилин перерва, потім продовжуємо генеральну репетицію.
Всі вибігають зі сцени. Звучить музика. З’являються бандити, крадуть все, що бачать (  пошепки коментують : Бери, бери костюми. А це що таке? Це мікрофон. А де сценарій? Ось він! Тримай, Кікочка…) і вибігають зі сцени.
На сцену виходить режисер з помічницями.
Реж:              Увага. Всі готові? Подовжуємо Генеральну репетицію. Де мій
                       сценарій? А мікрофон? (Шукають)    
Голос звукооператора: У мене пропали всі фонограми!!!
Реж:             Де я поклав свої окуляри? Невже і вони пропали?
Вбігає костюмер: Пропали всі костюми. Що робити?
Режисер бігає по сцені: Все пропало! Все пропало. Нас обікрали.
Всі в розпачі.
Реж:               Свято відміняється, поки не знайдемо грабіжників.
Завіса закривається
                                                        КАРТИНА 4
Реж:  (До дітей в зал ) Діти, ви не бачили, які злодії нас обікрали. Бачили? Хто? Лісовик? Страшко? Водяник? Кікімора? Ай-яй-яй. Якщо ми не знайдемо  викрадачів, свято не відбудеться…
З залу вибігає найменший Козак (хлопчик у українському вбранні).
Козак 1:   Я бачив, вони побігли до Гнилого болота, щоб там влаштувати своє свято.
Режисер:       Що ж робити? Як врятувати наше свято? Ми ж діти, хіба ми зможемо перемогти ворогів, навіть якщо знайдемо?
Козак 1:   Обов’язково переможемо.
Режисер: (іронічно) Хто? Ти? Теж мені Василь Вірастюк!
Козак:     Не я, а ми! Українські козаки. Ми хоч і не дорослі, але дуже сильні.
                Бо ми займаємося спортом, багато працюємо і незабаром обов’язково станемо такими ж могутніми, як найсильніша людина світу —  українець     Василь Вірастюк!
                Хлопці, виходьте сюди.
Звучить музика, виходять “козаки”, роблять кілька вправ (якісь силові, або гімнастичні), стають струнко.
Козак 2:   Ми готові вирушити в дорогу, знайти та покарати грабіжників.
Козак 3:   Не хвилюйтеся, ми цих неуків обов’язково переможемо… (граються м’язами)
Козак 1:   (знизу дивиться на великих) Або перехитруємо!
Режисер: Спасибі, хлопці, бажаємо вам  удачі!!!
Звучить музика. Гладіатори виходять через зал, всі їх проводжають.
                                                         КАРТИНА 5
Завіса відкривається.
Гниле болото. Злодії зібрали всіх своїх помічників і роблять спробу зробити концерт. (Пародія на проведення репетиції, пародії на номери танцювального та циркового колективів .Все це виходить кумедно та незграбно, злодії всі пересварилися. Лісовик  – режисер, хоч і у викрадених окулярах і зі сценарієм, але не може нічого путнього вдіяти зі своїми “артистами”.
                У номерах – пародіях можна комічно відтворити всім знайомі образи: «Танці з зірками» — Могілевська – Яма, «Шанс» — Кузьма, Герой «Караоке на майдані» — Можна поспівати та походити з шапками по колу і т.п.)
                 Всі номери об’являють, наприклад: Найкращі танцюристи у світі- Кіка і Лісовик. Або: У перше на сцені, смертельний номер: Водяник-акробат…
Водяний:    Клянуся своїм улюбленим болотом, ти, Кіка, чудово танцюєш.
Кіка:           Але ти, Водяник, мені всі ноги відтоптав.
Страшко:   Отримав, Водяник?
Лісовик:     Нездари, ви нічого не вмієте. Теж мені,”артисти”. Всі геть!
Гонить всіх зі сцени. Вони ховаються від нього.
Кікімора:   Слухай, лісовичок. А може повернемо ці кляті костюми справжнім  артистам   і попросимо, щоб вони нас хоч чомусь навчили.
Водяник:   Краще давайте утопимо ці костюми в болоті.
Страшко:   Бо ніякі ми не артисти.
Кікімора:   Ми нездари і невдахи.
Лісовик:    Що нам біднім робити…
Всі збираються посередині сцени, плачуть.
В цей час з’являються козаки, налаштовані по –бойовому.
Козаки:    Ось вони. Хапай їх. Оточуй!
Козак1:    Стійте, хлопці! Тут вже нема кого хапати!
Підходять до «артистів».
Козак:      Шановні, у вас щось трапилося?
Лісовик:   Хотіли стати артистами…
Водяник:  Зробити собі свято…
Кікімора:  А я хотіла стати суперзіркою…
Страшко:   І нічого не вийшло!
Козак1:     А тому нічого не вийшло, що, замість крадіжок та капостів, краще
                  чомусь доброму навчилися.
Лісовик:    Хто ж нас буде вчити?
Страшко:   Нас всі не люблять…
Знову плачуть.
  Козак 2:     А  за що вас любити?
                     Коли повернете вкрадене, попросите пробачення.
                     Може ставлення до вас і зміниться…
  Кікімора:    Ні нас не пробачать.
  Водяник:     Ми заслуговуємо покарання.
  Козак:         Та ви вже самі себе покарали.
  Лісовик:      Це правда…
  Кікімора:     Візьміть нас у артисти. Ну будь ласка…
  Козак 1:      Щоб стати артистами, панове, треба багато працювати, робити
                    зарядку,  ходити на репетиції …
  Водяник:       І тоді ми станемо справжніми артистами?
Страшко:     І нас запросять на справжню сцену?
Козак 1:        На справжню сцену і на справжній концерт.
Страшко:      Супер!
Кіка:            Це ти будеш “супер”, а я буду супер-пупер, тьфу, суперстар, тобто суперзірка. 
Козак 2:       Скоріш збирайте речі і пішли!
  «Артисти»:           Ура! Вперед!
  Збирають речі.
  Всі виходять. ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ,
                                
                                                               КАРТИНА 6
На авансцені зажурений режисер з Помічницями.
Реж:             Яка ганьба. Підвести стільки глядачів.
                    А через півгодини з’явиться Дід 
                    Мороз  та Снігуронька. Що ми їм покажемо?
                    І козаки  не з’являються, невже злодії їх перемогли.
Звучить музика. Через зал козаки  ведуть горе-артистів, які несуть вкрадені речі.
Режисер:  Ось вони.
                 Ми врятовані.
                 Свято відбудеться.
                 Які ж ви  сміливі, шановні козаки. Перемогли таких страшних крадіїв.
(Помічниці забирають реквізит, уносять)
Козак :    Не такі вони вже й страшні. Скоріш кумедні.
Козак2:    А на крадіжку зважилися,
                бо дуже мріють стати артистами.
Реж: (підходить до Лішого) Будь ласка, віддайте мені мій сценарій та  
                  мікрофон. (забирає). Пробачте, а це не мої 
                  окуляри? (забирає, надягає, розглядає крадіїв)
                   А ви справжній Лісовик?
Лісовик:     Так. А ти сумніваєшся? (насувається на нього)
Реж: (не помічаючи ворожості) А хто ця мила дама?
Кіка :         (у захваті) Я — мила. Чули?  Я — справжнісінька болотяна Кікімора.
                   А це — мої  друзі — Водяник та Страшко.
Реж:           Яка удача. Я так давно мріяв написати  сценарій про життя
                    Нечистої Сили. Прошу вас, будьте моїми консультантами.
Лісовик:        Але ми хочемо бути і артистами.
Реж:            Про таке я і мріяти не міг. Я запрошую вас на головні ролі майбутньої
                    вистави.
Всі?             Ура.
Страшко:    Супер.
Реж:             А зараз до роботи. Всі готові?
Всі служби: Готові.
Реж:            Чудово! Встигли! Бо саме зараз до нас з’явиться найголовніша дійова особа Новорічного свята. Хто це, діти? Правильно! Дід Мороз.
Звучить новорічна мелодія. Виходить Дід Мороз. Вітає дітей.
Дід Мороз:     Доброго дня, любі хлопці й дівчата.
                        Всіх вас я радо вітаю зі святом!
                        Бачу, які ви гарненькі, чудові.
                        Будьте щасливі завжди і здорові.
Снігуронька:   
                          
                        Це свято радісне й веселе, і душу людям зігріва,
                        Стає тепліше у оселі, хоча надворі і зима.
                        Його не можна не чекати, воно приходить на поріг –
                        Це світле і щасливе свято, що має назву НОВИЙ РІК (всі разом)
Дід Мороз:      Які ж ви всі гарні, святкові, видно, що дуже ретельно
                         готувалися до свята.
Снігуронька:  Дивись, Дідусю! Яка тут чудова ялинка! Тільки на ній ще не
                         палають новорічні вогні.
Дід Мороз:      А ми, онученько, це зараз швидко виправимо!
                        
                          Хай пісня святкова над нами лунає,
                          А чудо-ялинка вогнями засяє!
   Звучить музика. Запалюється ялинка.
   Звучить пісня про Новий рік.                       
Режисер:    Шановний, Дідусю Морозе!  Дякуємо Вам за вітання і дуже
                    просимо бути гостем на нашому Новорічному концерті. Адже діти – артисти так готувалися до свята.
                   
Дід Мороз: Я із задоволенням залишуся та подивлюся ваш концерт.
Д.М. виходить у зал.
Режисер: Починаємо Новорічний концерт. 
   Концертна програма. Її ведуть режисер та наші «нові» артисти. Кожен їхній вихід – кумедний та веселий, вони можуть забувати слова, виштовхувати один одного на сцену, не справлятися з мікрофонами, можуть, навіть, звалитися зі сцені…
Останній номер – пісня Снігуроньки.
У фіналі пісні всі учасники програми виходять на сцену.
Режисер представляє учасників концерту.
Фінал.
Автор : Єрмоленко Ніна, Україна, 2007 р.