Картина 1.
Завіса закрита. Звучить увертюра.
Голос диктора: Ця незвичайна історія трапилася у Чудовій Країні Казок напередодні Новорічного свята.
Завіса відкривається.  На сцені –справжня крамниця Казкового реквізиту. Великий напис «Казкова крамниця». Десь «на вході» висить ще одна вивіска — «Переоблік». На передньому плані – ялинка. Біля якої пораються два Клоуни – Андрійко та Олежка.
Андрійко:      Ось цю Чарівну кулю ми повісимо сюди. (Вішає кулю)
Олежка:         А під ялинку поставимо іграшкового Діда Мороза. А він дуже схожий на
                        справжнього… (Ставить іграшку)
На сцену практично влітає  — Клоун -дівчинка- Юля. Кричить на хлопчиків.
Юля:               Пустуни! Знову за своє. Спочатку треба зробити справу, а потім
                        розважатися.
Олежка:          Ми прикрашаємо ялинку. Це теж важлива справа.
Юля:               Так! Але найважливіше для нас сьогодні – завершити переоблік Казкового
                        реквізиту. Незабаром Новий рік. З хвилини на хвилину за своїм  чарівним
                        приладдям з’являться  герої казок , а у нас переоблік не закінчено!!!
          Юля бере здоровенний зошит, а хлопці з рахівницею та калькулятором у руках бігають по сцені ,а то і вибігають за куліси, та рахують  казковий реквізит.
Андрійко:      Ліхтарики для Гномів з казки про Білосніжку.  Шість штук.
Юля:              Чому шість. На обліку – сім ліхтариків.
Андрійко: (вибігає з ліхтариком) Так, сім. Це я помилився.
Юля: (помічає у зошиті)   Сім.
Олежка:         Чарівна булава для Котигорошка.
Андрійко:      Чоботи скороходи.
Олежка:         Мітла для Баби-Яги.
Андрійка:      Мітла для Гаррі Поттера, та ще вісім штук для його друзів.
З’являється Вінні-Пух.
Вінні:    Доброго дня, шановні Клоуни. Чи можу я отримати свій чарівний горщечок з медом, а то щось їсти хочеться.
Юля: ( у кращих традиціях нашої торгівлі): Ти що, Вінні, не бачиш? У нас переоблік. Ось закінчимо, тоді і приходь за своїм горщиком.
Вінні:             Ну добре, що з вами зробиш. Буду чекати. (Сідає на  східцях сцени).
Олежка:         А щось я не бачу Чарівної пляшки Старого Хоттабича.
Юля:              Ой, як він за нею прийде, а її нема… То дістанеться нам на горіхи!
Андрійко:      А це що таке? Щось я не бачив у нашому обліку такої вази.
Юля:              Яка гарна! Я поставлю у неї квіти! Щось вона трошки забруднилася. Зараз я
                       її почищу. ..
Тре вазу ганчіркою.  Музика, дим. На сцені з’являється Старий Хоттабич (Не дуже старий, у багатому новому вбранні).
Олежка:        Дядьку, Ви хто?
Хоттабич:     О, калькулятори моєї души. Хіба ви не впізнаєте мене?
Андрійко:     Наче ні. О, та ви , мабуть, чарівник з якоїсь нової казки, яку ми ще не читали.
Хоттабич: (хитро)  О, горе мені, старі друзі і не впізнають…
Олежка:        Знав я одного старого, який так говорив і поводився.
Андрійко:    Я – теж, але це був Старий Хоттабич.
Юля:             Він був дуже старенький, весь у лахмітті…
Олежка:        І жив у такій старенькій брудненькій пляшечці із розбитою горлянкою.
Хоттабич:     Ха-ха-ха!!! О, дурники мого серця, най нетямущі з клоунів, ви не враховуєте технічного прогресу та можливостей сучасного життя. А ну, придивіться уважніше! Так, і так!
Юля:            Ой, це точно, Хоттабич!
Андрійко:    Але який гарний!
Олежка:        Молодше свого віку років на триста, а може і на чотириста.
Хоттабич:     Нарешті ви впізнали мене, мої не дуже розумні любі друзі.
Андрійко:    Як Вам це вдалося?
Юля:            Бабуся-Ягуся за такий рецепт, мабуть, і ступу свою віддала б.
Хоттабич:     О, мобілка мого серця, мені вдалося Вас вразити?
Всі хором:   Ще й як!
Хоттабич:    Тоді слухайте! Я купив собі у «Кишені» шампунь «Хед енд шолдерс», і моя
                       борода засяяла новим блиском.
Олежка: (іронічно) І зауважте, ніякої лупи.
Хоттабич:     У секонд-хенді придбав собі майже новий чудовий халатик.
Юля:            Мабуть від арабського шейха!
Хоттабич:    А що? Герої телепрограми «Шанс» можуть одягатися у секонд-хенді, а я ні.
Всі хором:   Можете –можете.
Хоттабич:    Так ось, а потім в Інтернет- обміннику  я поміняв свою стару пляшку на
                      чудову  новеньку вазу. Ось так!
Андрійко:    Ну, старий, ви даєте!..
Хоттабич:    І прошу мене тепер не називати старим, краще просто Хоттабич, або ласкаво
–                                                 Хоттабик.
Юля:            Та добре, ми згодні.
Олежка:       Але цікаво, чи не втратила від шампуню Ваша борода своїх чарівних
                    властивостей?
Хоттабич:    А ось зараз і подивимося.
Хоттабич: (вириває волос зі своєї бороди, чаклує) Ахалай-махалай!
Дим, музика, з’являються Східні красуні, виконують східний танець.
Хоттабич:    Ну, як вам моя борода?
Клоуни:       Чудово! Класно! Дуже добре!
Юля:            Все, час відкривати нашу казкову крамницю. Ось-ось прийдуть наші герої за
                     своїм казковим реквізитом.
Олежка:       Вінні! Іди, отримай свій горщик меду.
Вінні отримує  мед.
Андрійко:    Я вже бачу перших  відвідувачів. Це Попелюшка та Принц.
Олежка:       Вітаємо вас, шановні гості.
Юля:            Як поживає моя улюблена казка?
Попелюшка: Доброго дня, любі друзі. У нашій казці все добре.
Принц:         Так, все, як завжди.
Попелюшка: Батько здоровий.
Принц:         А Мачуха —  сердита.
Попелюшка: Сестри капризують та все шукають женихів.
Принц:         Маленький чарівник трохи виріс і багато чому навчився.
Попелюшка: А от добра Фея трошечки погано себе почуває, сама не прийде.
Принц:         Тож просила нас принести її чарівну паличку.
Попелюшка: А я б хотіла нові черевикі. Чи є мій розмір?
Андрійко:    Добре! Ось Попелюшко, твої кришталеві черевики. Ну і розмір! Юлька міряла, 
                      навіть на неї не налізли.
Юля:             Обіцяв же не розказувати.
Попелюшка: Не ображайся, Юля. А черевички ні на кого не налізуть, крім мене.
                      Вони ж чарівні!
Олежка:       А ось і чарівна паличка для Феї.
Вінні:           Передайте Феї від мене цілющого меду. Вона від нього дуже швидко одужає.
Попелюшка:Спасибі Вам, друзі.
Принц:          Хочете, ми заспіваємо вам нашу нову пісню.
Всі :              Чудово. Давайте послухаємо.
Попелюшка і Принц виконують пісню.
Всі аплодують.
Попелюшка: Дякуємо, друзі.
Принц:          Вітаємо з Новим роком.
                      До побачення.
Всі:               До побачення.
Хоттабич:    А я Вас швидко доставлю додому. Та провідаю мою давню приятельку Фею.
Принц:         Спасибі, Хоттабич.
Хоттабич Чаклує. Дим, музика. Попелюшка, Хоттабич та Принц зникають.
Звучить музика. До залу виходять герої мультфільму «Шрек» — Шрек, Віслюк.
Клоуни:         Ура! До нас іде Шрек.
                       Та його друг віслюк.
                       Ото зараз розважимося.
Шрек та Віслюк  весело з піснею проходять скрізь залу, зачипляють маленькіх  глядачів, танцюють з ними.
Клоуни:         Привіт, хлопці!
                      Як ми Вам раді!
                      Ми приготували для вас Хлопавки, феєрверки та різні новорічні приколи…
Шрек:           Чудово! Передбачаю, яке ми святкування влаштуємо.
Віслюк:        Яку стрілянину…
Звучить музика, дим. З’являється Хоттабич.
Шрек:            І ти, старий, тут
Хоттабич(ображено): Це ти, Шрек, старий. Аж позеленів від плісняви.
Шрек:           Та не ображайся, Хоттабич. Прикид у тебе і дійсно класний
Віслюк:        Начебто ти і не сидів 300 років у брудній пляшці…
Звучить рінгтон мобільного телефону.
Всі:               Ой, що це?
Хоттабич: (спочатку теж дивується) Так це ж мій мобільний телефон!
Всі:               Мобільний телефон?
Хоттабич:    Так! Мені подарував його Гаррі Поттер на день народження.
                     Де тут гучний зв’язок?  Ало? Хто це?
Русалонька: Хоттабич!  У нас біда! Терміново потрібна Ваша допомога!
Хоттабич:    Та хто це?
Русалонька: Це я, Русалонька. У нас біда! Злий чаклун, що працює у Снігової Королеви,               
                      викрав мого друга – Рожевого восьминога.
Хоттабич:    Для чого їм восьминіг?
Юля:             Невже, щоб з’їсти!..
Русалонька: Ні! Королева вирішила, що для її білого холодного королівства, потрібні
                      яскраві, кольорові та ще й живі прикраси.
Шрек:           Тоді небезпека загрожує всім кольоровим істотам. І мені теж?
Віслюк:        Сподіваюся, сірі істоти Королеву не цікавлять?
Хоттабич:    Русалонька! Не плач! Ми йдемо рятувати твого восьминога! Хто зі мною?
Всі:               Я. І я. І я. Всі!
Шрек:           Треба добре підготуватися!
Віслюк:        Снігову Королеву перемогти не просто!
Хоттабич:    Так! Де у Вас казкова зброя?
Олежка:       Там, у спеціальній коморі.
Андрійко:    Ходімо, я покажу.
Юля:            А я поки приготую Вам теплу одежу.
Всі, крім Юлі виходять. Юля збирає та складає в одне місце теплу одежу.
Звучить тривожна музика. На авансцені з’являється Злий Чаклун (Шаман або Шаманка)
Він придивляється до Юлі. Говорить у зал (мов би до себе).
Шаман: (говорить у зал, мов би до себе) Так-так-так! Яка яскрава дівчинка, а яке вбрання
                     кольорове! Те, що треба. Мабуть вміє і танцювати, і співати! За таку знахідку
                    Снігова Королева мене нагородить, як героя!
Шаман підкрадається до заклопотаної Юлі. В останню мить вона його помічає.
Юля:           Хто Ви, дядечку…
Але не може договорити, бо Шаман зачакловує її і вона завмирає.
Шаман хапає Юлю і стрімголов вибігає, по дорозі губить шапку, або рукавицю, хоче забрати, але чує, що повертаються наші Герої.
В цей час повертаються наші «рятувальники», озброєні різноманітною казковою зброєю. Тут і булава, і палиці, і, навіть, мітла Баби-Яги.
Андрійко:     Юля, ти приготувала нам теплу одежу?
Олежка:        Юля, де ти? Годі жартувати.
Шрек:           Ну не час зараз гратися у хованки.
Віслюк:        Щось це на  жарти не схоже.
Андрійко: ( на рукавицю) Ой, що це?
Олежка:        У нас такої не було…
Хоттабич:    Все зрозуміло. Тут був Шаман.
Андрійко:     І вкрав нашу Юлю.
Олежка:        Вона ж у нас така яскрава, кольорова!
Віслюк:        Була б сіра, як я, вціліла б.
Шрек:          Що тут скажеш, віслюк він і є віслюк.
Хоттабич:    О, різнокольорова цукерка моєї души, що ми без тебе будемо робити…
Андрійко:     Хоттабич, доволі скиглити. 
Олежка:        Треба іти до Снігової Королеви і рятувати і Юлю, і Восьминога.
Шрек:           Треба поспішати, на півночі дуже холодно.
Віслюк:        Північ далеко, швидко ми туди не потрапимо.
Хоттабич:    Потрапимо! Я у вас для чого! Всі до мене.
Всі гуртуються, Хоттабич чаклує, дим, музика, всі зникають.
Світло згасає.
                                                       Картина 2.
   Північ. Крижане королівство. Північне сяйво, сніг, все дуже гарне, але біле і холодне.
Посередині на високому троні – Снігова Короліва – Красива, холодна, сувора.
Біля неї слуги – Сніговики, Сніжинки. На видному місці- полонений Восьминіг, видно, що він замерз, вкритий інеєм, і взагалі дуже блідий.
Сніжинки співають та танцюють, розважають Королеву.
Королева: (відверто позіхає): Які ж ви білі, одноманітні, нема у вас ніякої яскравості,
                      кольоровості. Одна нудьга і нудота. А Шаман нікого кольорового мені не
                       знайшов. Ну крім цього  краба!
Восьминіг: (ображено): Я не краб, я- Восьминіг.
Королева:          А мені яка різниця. Користі від тебе ніякої. Коли Шаман тебе приніс,
                           ти був яскравий, гарний, а тепер? Блідий , як усе моє королівство.
Восьминіг:        Восьминоги змінюють колір в залежності від кольору навколишнього
                           середовища.
Королева:        Ось і я кажу – навколо мене середовище бліде, нудне і одноманітне.
Співає пісню.
На сцену виходить Шаман, виносить  Юлю, що дуже змерзла.
Шаман:  Ваше Величносте, дивіться. Яку яскраву іграшку я Вам приніс.
Ставить Юлю.
Юля:                Я не іграшка! Я – Юля, я – дівчинка-клоун.
Королева: (оглядає Юлю): А ти мені подобаєшся! Така яскрава, кольорова: синя, червона,
                          жовта. Стільки фарб.
Шаман:              Бачиш, королева. Як я тобі догодив! Нагоджуй мене!
Королева:          Стривай, Шаман. Спочатку побачимо. Що вона вміє.
                            Якщо ти- дівчинка клоун, розкажи мені смішну історію.
Юля:                  Не буду.
Королева:          Мабуть не вмієш!
Юля:                  Вмію. Я  все ж -таки артистка!
Королева:         Тоді розвесели мене!
Юля:                 Ще чого! Не буду!
Королева:         Як це не будеш?
Шаман: ( замахується) У, вередливе дівчисько. Королева наказує, а вона капризує.
                          Ось я тебе відлупцюю.
Юля:                  Я тобі відлупцюю. Я сама тебе так відлупцюю, що кісток не збереш.
Шаман:             Та я тобі… (знову замахується)
Королева:         Облиш її, Шаман! Дивись, яка вона смілива. Мені ще ніколи ніхто ні в
                          чому не відмовляв! Ти мені подобаєшся!
Юля:                 А ти мені – ні. Ти зла, противна і некрасива.
Королева:         Я? Я негарна? Що ти таке кажеш? Гидке дівчисько. (майже плаче)
Шаман:             Не слухай її, вона бреше! Ти найкраща, найгарніша, най, най, най.
Королева:         Чула? Що люди кажуть!
Юля:                 Які люди? Цей підлабузник?
Королева:          Не тільки він, і інші теж.
Юля:                  Відкрий очі, Королева! Вони тобі брешуть, бо бояться.
Королева:          Але у мене таке гарне обличчя, таке чудове волосся, таке яскраве
                           вбрання. Як я можу бути негарною?
Юля:                  Дуже просто: Всі злі, вередливі люди, які люблять тільки себе —
                           негарні і навіть огидні. На фоні злоби ніякої краси не видно!
Королева: ( до своїх слуг) Це правда? Ви мені завжди брехали? (Всі мовчки схиляють
                    голову). Чому ви мені  ніколи не казали, що я зла і негарна?
Всі:                    Ми тебе боялися.
Королева: ( в розпачі оглядає себе). Що мені зробити, щоб стати гарною.
Юля:                 Стати доброю, пожаліти всіх, кого ти образила, допомогти тим, кому
                         зробила щось  погане.
Королева: (недовірливо) І стану гарною? Одразу ж? ( Грізно – до своїх) Так?
Слуги мовчки кивають.
Королева:        З чого б почати?
Юля:( киває на Восьминога) Хоча б з нього.
Королева:       Добре спробую. Восьминіг, я була неправа, коли наказала украсти тебе.
Восьминіг:      Ти відпустиш мене до дому, у море?
Королева:        Так, і навіть дам тобі теплу шубу, щоб ти не захворів від холоду.
Восьминіг:       Спасибі тобі Королева.
Королева:         То як? Я вже стала гарніше?
Юля:                 А як же, на тебе вже можна дивитися і не морщитися від огидності.
                          Я впевнена, що і все твоє королівство стане краще.
Восьминіг:       Дивіться, яким яскравим стало Північне сяйво.
І дійсно, до цього бліде північне сяйво стає яскравішим.
Королева:         Я бачу! І все моє королівство з кожною хвилиною становиться все
                          веселіше і яскравіше.
Юля: (хитро) : Я тобі обіцяла! Далі буде ще гарніше!
В цей час чутно якийсь гуркіт, крики, з’являється  дим, миготить світло, всі розступаються. Посередині з’являються, наче звалюються звідкись наші “рятувальники» — вся компанія — Хоттабич, Шрек, Клоуни, Вінні. Одразу все стає навкруги різнобарвним.
Шаманка:              Ну от тобі і кольори прибули.
Королева: (грізно) Що це за жах. Хто посмів з’явитися сюди без запрошення?
Юля:               Королева! Знову зморшки з’являться.
Королева:       Ой, я забула! Доброго дня, шановні гості. Що вас привело до мене?
Шрек:  (по бойовому): Злодійка! Віддавай наших друзів.
Віслюк:( з-за плеча Шрека)  А то ми тобі таке влаштуємо… (ховається за Шрека)
Юля:                Заспокойтеся, друзі. У нас все добре. Ми тут просто погостювали у
                         Снігової Королеви.
Хоттабич:        І вона Вас не ображала?
Юля:                Ні! Вона добра та гостинна.
Шрек:              Щось я нічого не розумію.
Королева:        А що тут розуміти. Мені до Юлі ніхто ніколи не казав правду. А тепер,
                         коли вона відкрала мені очі, я и сама бачу, як все навкруги гарно. І білий
                         сніг, і мої Сніжинки, і шановні гості.
Хоттабич:        О, великий вихователь, Юля-джан. Ти зробила неможливе- перетворила
                          злу Снігову королеву у чудову добру і дуже симпатичну жінку.
Королева:        Я хочу, щоб всі побачили, яке у мене різнобарвне яскраве королівство.       
Співають і танцюють всі жителі північного королівство – все і насправді стає яскравим, різнокольоровим.
Юля:                А тепер, шановна добра Королево! Я з задоволенням виконаю твоє
                         прохання-  розкажу тобі веселу історію.
                         А допоможуть мені в цьому мої друзі –
                         Андрійка та Олежка.
Номер: Шляпа.
Королева:( сміється) Дякую, Юля і хлопці. Мені ніколи не було так весело.
Шрек: (заграє)Шановна королева, дозвольте запросити Вас відсвяткувати з нами свято
                          Нового року.
Віслюк: (встряє між ними): А  Русалонька чекає Восьминога.
Шрек: (роздратовано) Та я знаю.
Олежка:           Треба збиратися у дорогу. Хоттабич, у тебе ще борода не змерзла?
                          Спрацює?
Хоттабич:         А як же? Всі, хто з нами, підходьте ближче.
Шаман:             А можна і мені з вами.
Королева:          Ще чого! Ще цього злюки нам не вистачало…
Юля:                  Королево… (погрожує пальчиком)
Королева:          Ну добре, ти ж мої накази виконував…
Андрійко:          Скоріш підходь!
Хоттабич:          Аххалай, маххалай…
Дим, музика. Світло згасає.
         
                                                                     Картина 3.
Світло повільно висвітлює Підводне царство. Русалонька та її подруги і Восьминіг співають та танцюють. (Цирковий повітряний номер)
Русалонька: Шановні гості, я дуже вдячна вам  за повернення нашого друга Восьминога.
Королева:      Це я винна. Я була зла, а ще я так мріяла,  щоб у моєму королівстві хоч
                       що-небудь було кольоровим. Пробач мені, Русалонька.
Русалонька:   Ми не сердимося на тебе. Правда , Восьминіг? Тим більше, що ти
                        змінилася, стала доброю. А ще ми приготували для тебе подарунок.
                        Сподіваємося, він прикрасить твоє королівство.
Русалоньки виносять яскравий подарунок.
Королева:        Що це таке гарне?
Русалонька:    Це  корали нашого моря.
Королева:        Які кольори! Дякую вам, які ви добрі… і красиві.
Русалонька, Восьминіг та всі підводні жителі танцюють та співають.
Дивний сигнал. Всі переглядаються.
Звучить рінгтон мобільного телефона (голосний сигнал)
Хоттабич: ( дістає мобільника) Будильник спрацював. П’ять хвилин до початку Нового
                     року.
Олежка:       Треба терміново вірушати до дому.
Андрійко:   З то прийде Дід Мороз, а нас нікого немає.
Юля:           Хоттабич, за справу.
Юля:           А підводних жителів ти зможеш забрати до нас на свято?
Хоттабич:   А чом би і ні!  Аххалай-маххалай. Всі на свято вирушай!
Дим, світло, музика. Всі зникають, а коли світло повільно запалюються, всі герої з’являються у Країні казок. В цей час звучать дзвони годинника.
                                                          Картина 4.
Країна казок. Світло  повільно запалюється. Коли замовкають дзвони, звучить музика Діда
Олежка:        Мы встигли, встигли!
Юля:             Дякуємо вам за все, любі друзі.
Андрійко:     Зустрічаємо Діда Мороза.
Мороза. Виходять Дід Мороз та Снігуронька.  Всі аплодують.
Дід Мороз:
      Добрий день, чудові діти.
       Всі прийміть мої привіти.
      З Святом всіх вітаю я
      І Снігуронька моя.
Снігуронька:
                        З Новим роком вас вітаю!
                       Зичу свят великих вам.
                       Щастя й радості бажаю
                       Всім нашим гостям.
Дід Мороз:   Бачу, всі мої друзі зібралися на свято! І діточки, і батьки, і
                      казкові герої! А це! Не може бути! Моя вічна суперниця – Снігова Королева!
                     Ти прийшла сюди з добрими намірами, чи зі злими? Віповідай!
Королева:     Дід Мороз, мій вередливий характер залишився далеко у минулому. Завдяки 
                      моїм новим друзям я  зрозуміла :  насправді красивою може бути тільки
                      добра, привітна людина. Я більше нікому не завдам зла.
Дід Мороз:   Які ж ви молодці. Перевиховати саму Снігову Королеву!
                       Тепер ми можемо розпочати наше святкування!
Снігуронька: Дідусю! Треба запалити вогні на нашій чудовій новорічній ялинці.
Звучить музика.
Дід Мороз:     Коли перешкод вже для свята немає,
                         нехай нам ялинка яскраво засяє!
Запалюються Новорічні вогні, Панно : 2008 рік.
На сцені чарівним чином з’являється Хлопчик – Новий рік.
Новий рік:    Я – веселий Новий рік!
                       З дальніх я прийшов доріг!
                        І тепер в гостях у вас
                        В гарний день , у добрий час.
              Через ріки, через гори
              Поспішаю в кожний дім
              І казкові подарунки
              Дітлахам дарую всім.
Дід Мороз: Ми вас, любі діти, вітаєм зі святом.
                    Хай буде у вас нових друзів багато.
  Снігуронька:  Радійте і будьте здорові й веселі
                            Хай щастя панує у кожній оселі
Всі разом: З Новим Роком! З Новим щастям!
Звучить пісня : Новий рік у виконанні героїв казки. Всі танцюють.
Герої кидають у зал серпантин, запалюють бенгальські вогні, хлопають хлопавки.
Дід Мороз:            Залишайтеся здорові
                             Далі нам рушати час.
                             Через рік обов’язково
                             В гості прийдемо до вас.
Фінальна пісня. На сцені – всі учасники програми.
Диктор представляє учасників.
 Автор: Ніна Єрмоленко. http://veselun.info/ 
Грудень 2007р.