Вітання на 8 Березня і День матері(Українською мовою)

 

Прислів’я

 

— Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

— Нема того краму, щоб купити маму.

— Матері ні купити, ні заслужити.

— Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

— Добре й неньці, як дитина в славі.

— Мама одною рукою б’є, а другою гладить.

— Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

— Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині.

— На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити

 

Вірші:

 

 

Я не знаю, мама мила,

Що тобі і побажати…

Перш усього – щастя, сили,

І здоров”я всім у хаті.

Щоб жили ми всі у згоді,

Як ти завжди нас учила.

Щоб твоя усмішка гарна

Нас, як сонечко, всіх гріла.

 

Вишиванка

М.Сингаївський

Ми своїми вправними руками

Вишивали рушничок для мами,

Щоб на свято маму привітати,

Нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові,

Є на ньому квіти малинові,

Щоб на свято маму привітати,

Нашу радість їй подарувати.

Синя нитка – птиці прилітають.

А червона – квіти зацвітають,

Щоб на свято маму привітати,

Нашу радість їй подарувати.

Листя вишиваємо ласкаве,

Щоб на свято маму привітати,

Нашу радість їй подарувати.

 

В. Підпалий

 

Мамине свято

І. Кульська

 

Мамине свято

Я зустрічаю.

Я для матусі

Віршика знаю.

Я подарунок

Матусі роблю.

Я свою маму

Дуже люблю.

 

Я твій портрет фіалками вберу —

Ти любиш голубі фіалки.

Мене ти учиш правді і добру.

Мене до праці ти привчаєш змалку…

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки — й ті такі ласкаві…

Ти все дала й нічого не взяла:

Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

 

Якщо говорити між нами…

(М.Пономаренко)

 

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово,

І зроблена разом обнова….

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

 

Вишиванка

(В.Крищенко)

 

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

— На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обніму

Я свою матусю.

 

Матусині очі

(О.Мамчич)

 

На мене звернені очі:

Великі, карі, жіночі.

В своїй любові бездонні.

Магічні, як у Мадонни.

Добром налиті до краю.

Я з них наснагу черпаю.

За них я Богу молюся –

Кохані очі матусі.

 

Мамине свято

(Інна Кульська)

 

Мамине свято

Я зустрічаю.

Я для матусі

Віршик вивчаю.

Я подарунок мамі роблю,

Я свою маму

Дуже люблю!

 

Гарне слово

(Катерина Перелісна)

 

Мама! Мама! – гарне слово,

Тільки скажеш – все готово!

„Мамо, кашки!” – кашка є.

„Мамо, чаю!” – вже наллє.

„Мамо, спатки!” – вже роздітий,

І у ліжку, і укритий.

„Мамо, ніжку зав”яжи!”

„Мамо, казку розкажи!”

Мама! Мама! – гарне слово,

Тільки скажеш – все готово!

 

Дуже люблю

(Катерина Перелісна)

 

Матусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу.

Ти знаєшь, матусю,

Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняний,

Частенько і шкоду роблю.

Та ти все пробачиш,

Мене поцілуєшь,

І я тебе дуже люблю!

 

Чи є в світі що дорожче?

 

Чи є в світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітками

Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро без примуси?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б”ється для дитини,

Днями і ночами,

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від ранку?

 

Мамине свято

 

Чому так багато

Довкола тепла?

Це мамине свято

Весна принесла.

Ідуть телеграми,

Вітають зі святом,

Бо друзів у мами

Багато-багато.

 

Вірші про бабусю

Рушничок

(Т.Мезенцева)

 

Я вишиваю рушничок

До маминого свята:

Фіалки сині і бузок,

І пролісків багато.

Я вишиваю рушничок –

Мережки шию білі:

Розвів букет живих квіток

Моїй матусі милій.

Нехай святковий ніжний цвіт

На рушничку іскриться:

Я березневий шлю привіт

 

 

 

Два сонечка

(Богдан Данилович)

 

Ще сонце не встало,

Ще тільки сіріє –

Мене від світанку

Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Це дивляться тепло

Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,

Засну – наді мною ж

Два сонечка сяють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Два сонечка красні,

Бабусині очі.

 

Бабусині руки

(Лев Квітко)

 

Я з бабусею своєю

Дружу давно-давно.

І ми,- скажу вам, — з нею

В усьому заодно.

Така моя бабуся –

Найкраща у житті.

А руки ж у бабусі –

Ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють,

Скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то миють,

Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку.

Так щедро сиплять мак.

Працюють без спочинку,

А пестять ніжно так.

І в хаті, і на дворі

Пороблять все як слід.

То чистять щось в коморі,

То варять нам обід.

Як смеркне – тіні дивні

Сплітають на стіні:

Казки такі чарівні

Розказують мені.

А там нічник засвітять,

Онучка щоб міцніш спала.

Мабуть, немає в світі

Таких хороших рук!

 

В. ГРИНЬКО

Мама

 

Ще в колисцi немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в свiтi слово

Так звучить у рiднiй мовi.

Мати, матiнка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся.

Називаю тебе я,

Рiдна ненечко моя!

 

В. Гродська

«Бабуся»:

З ранку і до ночі

Трудиться бабуся,

В неї я охоче

Працювати вчуся.

Годі їй, старенькій,

Мити, підмітати, —

Я сама скоренько

Приберу в кімнаті.

 

Мені все говорить щовечора ненька,

Що я українка, мов квітка пишненька.

І ось я віночок сплела в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати матусю й Вкраїну.

Мамо рідна! Хай славиться твоє ім’я!

Україно! Я краплина маленька твоя!

Всі квiти обом вам складаю до ніг,

Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,

Хай вас обминають печаль і журба

І довгими будуть щасливі літа.

 

 

Перше слово

І. Січовик

Коло, риску, закорлючку

На папері пише ручка.

Все з’єдналось загадково

І з явилось перше слово.

Здогадайтесь, яке саме?

Наймиліше в світі – мама.

 

Мама

В. Гринько

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати,

Матінка,

Матуся,

Мама,

Мамонька,

Мамуся!

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

 

День матері

О. Гаєцька

Мамо найдорожча,

Мамочко єдина,

Щирі побажання –

Від доні, від сина.

Квіточок пахучих

Принесли багато

В цей травневий ранок,

У велике свято!

 

Тільки мама

В. Лучук

— Я на ковзанку піду!

— А коли ж до хати?

Тільки мама може так

Лагідно спитати.

На ходу сніданок з їм.

— Так не слід робити.-

Тільки мама може так

Лагідно сварити.

В снах літаю до зірок.

— Час вставати, синку!

Тільки мама збудить так

Лагідно дитинку.

 

 

Світанковий сон

А. Бортник

Наснилось, що я сонечко,

Ясне вогонь – вогонечко,

Встаю з-за небокраю

Над горами, над нивами,

Усіх роблю щасливими,

Всіх грію – зігріваю.

 

Та чую голос лагідний

Такий солодко ягідний

У сутінках кімнати.

То мама каже: «Донечко,

Раз ти у мене сонечко,

То вже пора вставати.»

 

Де живе літо.

А. Костецький

У павука хатинка –

Тоненька павутинка.

У коника веселого

Між травами оселя.

У ластівки швидкої

Під нашим підвіконням.

А тепле ніжне літо

Волошками повите,

Посріблене дощами

Живе в очах у мами.

 

 

Сонечкова мама

А. Костецький

Вмиває кішка кошенят,

Вмиває кізка козенят.

Мене водою з милом

Щоранку мама миє.

 

І чистим сонечко встає

Щодня з-за небокраю…

І в нього, мабуть, мама є,

Бо хто ж його вмиває?

 

 

Мама

І. Гнатюк

Я прокидаюсь рано,-

Тихенько лежу, не встаю.

Тільки спросоння погляну,

Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташинка.

Здосвітку віч не зімкне.

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,

Тепле, ласкаве, земне.

Слово її заповітне

Гріє й тривожить мене.

 

 

Моїй мамі

М. Познанська

Мамо люба, добра, мила…

Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,

Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати – ходиш нишком,

Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька –

Цілу ніч не будеш спать.

То ж дозволь, тебе рідненька,

За усе поцілувати.